Сиділи каліки, просили подайте
Чи хліба, чи лепту, чи щось там на свитку.
Той кинув монетку. Цей-"Не заважайте!"
Та ще й машинально пощупав калитку.
Сиділи каліки. Роками сиділи.
Давно до них звикли місцеві віряни.
На них милосердю дітей своїх вчили
Прихильні до жертвенності громадяни.
Були там без рук, і без ніг, і без сили.
Свої в них закони. Своє у них братство.
Одні з доброти ще й новеньких учили,
А інші для себе збирали" багатство".
Траплялись між ними філософи сиві.
Вони заслужили права говорити.
Й резонно звучали слова співчутливі:
Змирися з речами яких не змінити.
Змирися. . . Змирися. . . - підхвачував вітер
І вихором ніс їх по сходинках храму.
Що є то вже є. . . Можна скніти чи жити
Й тобі коли зроду не ходиш ногами.
Був день у історії Єрусалиму:
Каліка, апостоли, Красні ворота. . .
Хмаринка надії в очах ледь вловима,
А в інших очах - співчуття і турбота.
-Вставай та ходи! і зірвавсь бідолага.
Підскакував в храмі та Господа славив.
А зверхність мирян і бундючих зневага?
їх жах, наче блискавка одяг, розплавив!
І каявсь народ приголомшений дивом.
Епохи підхоплювали естафету,
Писали в історію чуда курсивом:
Во Ім'я Ісуса Христа з Назарету!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Декілька хвилин назад читала це місце в Новому Заповіті. І раптом - знову ця ж історія, в вашому вірші. Дякую. Зворушує. Слава Богу за Ісуса Христа! Комментарий автора: Дякую, Надіє.
Проповеди : Размышления о Теле Христовом (ч. 2) - Сергей Сгибнев Вступление, как и проповедь, возможно, покажутся излишне длинными, но есть ли резон спешить в вопросах исследования Писаний? Тем более, в таких важных вопросах? Надеюсь, мы уяснили для себя, что быть верующим, значит беспрекословно подчиняться Христу. Многие скажут, - так это же аксиома... Ладно бы если так, В дальнейшем мы увидим как аксиомы, превращаясь в импровизации на религиозную тему, уводят людей от Христа.
