Тополі. тополі високі, тінисті,
Рядочками стали обабіч доріг.
В них сонечко грає промінням у листі,
І вітер спиняє шаленій свій біг
Приспів
Ой,тополі, тополі, то зелені, то голі,
В синім небі над вами линуть хмари поволі,
Ой,тополі, тополі, ви на вічнім приколі,
І не в змозі розраять людські сумніві й болі.
Тополі, тополі розкинули шати,
До вас я свої сподівання несу,
Бо можу, тополі, лиш вам розказати
Чому так ятрить моє серденько сум.
Приспів
Ой, тополі. тополі,то зелені, то голі.
В синім небі над вами линуть хмари поволі,
Ой, тополі, тополі. ви на вічнім приколі,
І не в змозі розраять людські сумніви й болі.
Дороги, дороги, надії, чекання,
Та часом життя зводить їх нанівець
Тополі ви бачили горе прощання,
І радість від зустрічі рідних сердець.
Ой. тополі, тополі, то зелені. то голі,
В синім небі над вами линуть хмари поволі.
Ой, тополі, тополі, ви на вічнім приколі.
І не в змозі розраять людські сумніви й болі.
Микола Токарь
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 2332 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Души маяк!!! - Валерий Гибалюк В самом начале моего христианского пути, когда мне было очень плохо и я мучился в ломке, бросая наркотики, Бог проговорил ко мне через писание:\\\"...не бойся, потому что Я искупил тебя, назвал тебя по имени твоему; ты Мой. Будешь ли переходить через воды, Я с тобою, через реки ли, они не потопят тебя; пойдешь ли через огонь, не обожжешься, и пламя не опалит тебя. Потому что я Господь Бог твой...\"дальше Бог говорит, что меня любит, так как я очень дорог в Его глазах. Это написано в книге Исаия 43:1-4. Тогда это слово было для меня как якорь дающий надежду. Спустя годы родился этот стих.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
